У 1936, 1937 та 1938 роках у Катаринівці був сильний змішаний хор. На жаль, через конфлікт із учителем Редекопом він розпався. Виконували німецької та російські народні й природні пісні. На районних і обласних олімпіадах хор не раз отримував нагороди.
У ті самі роки був і музичний гурт, який вважався одним із найкращих у районі. Молодь і старші охоче співали й грали. Сьогодні бракує потрібних інструментів і здібного керівника! Відновлення обох гуртів було б дуже бажаним.
Про фізичне виховання й товариське життя не було жодного “стійкого уявлення”: від ранку до вечора, день у день, узимку й улітку (без вихідного! без мети й цілі) — у колгоспі лише працювали, і в цьому й полягало фізичне виховання.
Колективне життя формувало людину суворою, але кожен жив сам по собі — у похмурих думках, без надії на краще майбутнє.
(Скільки лікарів, санітарів і акушерок є наявними?)
У селі не було жодних медичних чи соціальних установ. Лікарі, санітари та акушерки знаходилися в німецькому селі Милорадівка, що за 4 км. Так само й нині!
За лікарським висновком більшість дітей страждають від недоїдання. Серед дорослих є: 4 випадки легеневого та 1 випадок кісткового туберкульозу, 1 — виразка шлунка.
(Точні відомості про наявні та відсутні роки книг народжень і хрещень, книг шлюбів, книг смертей, списків конфірмантів та дітей для навчання катехізису, персональних книг, громадських і парафіяльних хронік, річних звітів, різних актів, списків та подібного).
Оскільки Катариновка належала до Милорадівського церковного округу, у самому селі старих церковних метрик не знайти. У часи більшовиків усі книги записів про хрещення, народження та смерті були перенесені до сейфа в Милорадівці. Канцелярія колгоспу та школа отримали, незадовго до відходу більшовиків, суворий наказ негайно спалити весь архів, усі справи, списки тощо.